Обов’язкова частка спадщини

Обов’язкова частка у спадщині визначається для:

  • малолітніх дітей заповідача;
  • неповнолітніх дітей спадкодавця;
  • повнолітніх непрацездатних дітей заповідача;
  • непрацездатних вдов (вдівців);
  • непрацездатних батьків спадкодавця.

Дані особи спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них при спадкуванні за законом (обов’язкова частка).

Реалізація права на обов’язкову частку у спадщині повинна проводитися в незалежності від присутності вищезазначених осіб у заповіті. Згідно зі статтею 1235 пункту 2 ЦК України спадкодавець не має прав позбавляти спадщини тих осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині, шляхом зазначення про це в заповіті.

Суд, у разі вагомих підстав, може зменшити обов’язкову частку спадщини. До суду, позивач зобов’язаний надати докази на яких базуються дані вимоги.

При визначенні можливого розміру спадщини, встановленого цивільним кодексом, враховується абсолютно все майно, право на яке мав спадкодавець.

Подача позову повинна бути за місцем реєстрації відповідача.

Якщо в позові зазначено будинок, будівлі, ділянку або інший об’єкт, який безпосередньо стосується землі, то позов подають за місцем реєстрації даних будов.

Якщо у заповідача немає таких родичів, які претендували б на обов’язкову частку, тоді право на частку у спадщині не виникає.